Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні. Іменники на позначення професій, посад, звань. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку. Рід, число невідмінюваних іменників. (Лекція)

Дуже ймовірно, що перше слово, яке ви вимовили в житті — фемінітив. Адже це не лише слова на позначення професійної приналежності жінок, а й слова, що позначають сімейний стан, як, приміром, сестра, онучка, мама.

Вживання фемінітивів збільшується щодня. Їх стає більше у нашому повсякденному житті, а отже — і у мові медіа. Щоправда, цей процес непростий та досить повільний. А фемінітиви, між іншим, існували завжди.

Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко: «В українській мові фемінітиви були завжди. Іменникові суфікси на позначення жіночого роду з’явились тоді, коли й іменникові суфікси на позначення чоловічого роду. Тобто про якусь меншовартість тут не йдеться. Але, як знаємо з історії, у певний період чоловіки сумнівались чи взагалі жінка є людиною. У зв’язку з цим у мові не відображались деякі назви професій у жіночому роді. Бо люди навіть уявити не могли, що жінка може бути, наприклад, директором заводу».

Чому потрібно вживати фемінітиви?

• Щоб звикало вухо. Все незвичне людей зазвичай лякає, тож треба робити ці слова більш вживаними.
• «Не бійтесь заглядати у словник». До прикладу, слово «депутатка» давно є в словнику, однак люди ще досі дискутують, чи можна його вживати.
• Щоб робити жінок «видимими» у мові. Це сприятиме успішності жінок та, в перспективі, економічному процвітанню держави.
• Щоб виправити історичну несправедливість. Із 30-х років почалася серйозна русифікація. Система російської мови інша, там немає 13 суфіксів для утворення фемінітивів. Їх лише чотири, і більшість з них має додаткову негативну конотацію, інше значення. Наприклад, «генеральша» (рос.) – це не жінка, що обіймає цю посаду, а дружина генерала.
• Щоб вас швидше та краще зрозуміли. Іноді, це зекономить час, наприклад, вживання «лікарка» замість «пані лікар».

Що робити автору/рці тексту, якщо є сумніви щодо правильного творення, вживання та написання фемінітиву?

1. Слід перевірити, чи є таке слово в словнику. Ви здивуєтесь, наскільки багато слів, які утворюють наново, насправді вже давно зафіксовані у словнику та функціонують. Якщо ж у словнику ви не знайшли цього слова, можна спробувати створити його самостійно. ➡ Починайте з суфікса -к-, він найбільш універсальний для утворення назв осіб жіночої статі.
   ➡ Якщо ви його додали і здається, що слово звучить все одно неоковирно – спробуйте інші суфікси. Наприклад, -иц- (засновниця, науковиця) або -ин- (мисткиня, шефиня). Суфікс -ин- зарекомендував себе як досить продуктивний для утворення назв жінок за сферами наукової діяльності.
2. Можна перевірити себе у словничку фемінітивів. Щоправда, він не надто чисельний, багатьох слів тут може просто не бути.
3. Добре пояснює систему творення фемінітивів тренажер з правопису української мови.
4. Радимо переглянути відео, у якому експертка цікаво розказує про правильне творення та вживання фемінітивів.

https://internews.ua/opportunity/feminitivi

Словник фемінітивів 

        У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Однак існує певна закономірність у їх використанні. Так, у родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі - -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника.