П. Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» –

перший в українській літературі соціально-психологічний роман.

Співавторство Панаса Мирного з Іваном Біликом.

В основу роману лягла почута від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча» (навесні 1872р.)

Нарис – невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, в якому автор зображує взяті з життя факти, події, людей.

Влітку 1872р. Панас Мирний пише першу редакцію повісті «Чіпка», деякі зауваження щодо якої зробив брат письменника, відомий літературний критик і публіцист Іван Білик.

1873р.- виходить друга редакція повісті.

Над четвертою (1874р., мала назву «Пропаща сила») та п’ятою редакціями Панас Мирний працював разом з Іваном Біліком.

1875р. твір було закінчено, назвали його «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».                             Нарис - повість – роман

Емський указ та Валуєвський циркуляр унеможливили його друкування в Україні. Тому вперше роман побачив світ 1880р. в Женеві. 1887р. – у Львові, 1903р. - під назвою «Пропаща сила» - в журналі «Киевская старина». 1905р. вийшло окреме видання роману в Києві.

Жанр твору – соціально-психологічний роман.

Соціально-психологічним називається такий роман, в якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

Композиція: чотири частини; тридцять розділів (академік О. Білецький назвав твір «будинком з багатьма прибудовами і надбудовами» че­рез його композиційну складність).

Композиція роману «Хіба ревуть воли…»

Роман складається з чотирьох частин:

І. Дитинство і юність Чіпки.

ІІ. 100-річна історія села Піски.

ІІІ. Складна доля селянина-бунтаря.

ІV. Трагедія Чіпки.

Тема роману – зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861р.

Головна ідея: заперечення боротьби з несправедливістю через зло­чин, пролиття крові.

Проблеми роману: народна мораль; батьки і діти; добро і зло; земля і достаток; кріпацька неволя; «пропаща сила»; становище жінки в суспільстві; любов і сімейне щастя.

Сюжет

Експозиція з інтригою: хто герої, чим живуть Чіпка, Мотря, Галя, Грицько, Христя.

Зав’язка: «Нема землі».                                                                                                                           Розвиток дії: марне звертання Чіпки до суду; запій, п’яне товариство, повне розорення, проблиск хліборобської совісті в історії з житом, перша крадіжка, чорна помста сільським властям, захист кріпаків, страшна образа і план помсти.                                                                                                     Продовження лінії  Чіпка – Христя – Грицько; села Пісок, панів Польських.                           Кульмінація – Чіпку вигнали з земства.                                                                                                                                                       Розв’язка: розбій, кривава різня, винищення козацької родини, арешт.

Назва роману алегорична (алегорія – інакомовлення). Це вираз із Біблії. Якби життя було справедливим, народ не бунтував би, якби було що їсти, не ревли б воли. Біблійний вислів у назві був спрямований проти суспільних устроїв. Друга назва («Пропаща сила») переносила обвинувачення із суспільства на особу, яка не зуміла себе реалізувати, не розкрила потенційних якостей і можливостей. 

Характеристика образів

Чіпка: "з дитинства виродок і байстрюк"; "ніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника"; не вірить у справедливість, бо "немає правди між людьми"; борець за правду і справедливість, який перетворюється на розбійника та пропащу силу; вірний у дружбі; сміливий, безбоязний бунтар; терплячий; вольовий; наполегливий.
        Грицько Чупруненко: бідний сирота; доброзичливий; працьовитий; благородний; недалекоглядний; пристосуванець; заздрісник; лицемір; егоїст; байдужий до долі інших; корисливий; відсторонений від громадських справ.
        Галя: "польова царівна", щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива.
        Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.
        Максим Ґудзь: нащадок козаків; буйний; охочий до чарки і до бійки; єдина пристрасть - збагачення; люблячий батько.
        Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.
        Явдоха: злодійка-багачка, дитя соціального дна; не має нічого святого; зневажає простих трудівників; для неї найголовніші нажива та прибуток; ніжна та любляча матір.
        Лушня, Матня, Пацюк: "пропаща сила", ледарі, злодії, любили чарку, нехтували народною мораллю.
        Пани Польські: "людські п'явки", жорстокі, егоїстичні, амбітні, вважають себе "вищими" за всіх інших, безжальні, несправедливі.