«Неокласика» – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, літературознавців і перекладачів періоду «Розстріляного відродження»:
Миколи Зерова (лідер);
Михайла Драй-Хмари;
Павла Филиповича;
Юрія Клена (Освальда Бургардта);
Максима Рильського.
Не дбали про своє організаційне оформлення й не виступали з ідейно-естетичними маніфестами – неформальне товариство вільних митців, що гуртувалися спочатку при часописі «Книгар», а згодом – навколо видавництва «Слово».
Михайло Драй-Хмара в сонеті «Лебеді» назвав «неокласиків» «гроном п'ятірним нездоланих співців».
«аристократизм духу», протистояння духовній варваризації суспільства;
орієнтація на довершену культуру поетичного мислення й дисципліну поетичного мовлення;
тяжіння до гармонії між раціональною сферою та почуттями;
захоплення досконалістю античної лірики, літератури відродження та класицизму, філігранністю творів французьких «парнасців».
Максим Тадейович Рильський
Поет-неокласик, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець, мовознавець; Максим Золоте Серце (так поета називали друзі).
Один із «найбільш справжніх, органічних поетів нашого століття» (Є. Маланюк).
Риси творчості:
лаконізм і ліризм вислову;
гнучкість образів;
яскравість епітетів;
досконалість поетичної форми;
витонченість почуттів;
універсалізм художнього мислення, культурологічна масштабність;
ключові теми: взаємин людини і природи, культурологічні мотиви, патріотична лірика;
розмаїття строф і худ.форм: дистихи, терцети, катрени, секстини, нони, децими, класичний сонет, олександрійський вірш тощо.
«Три цвітіння»:
«Неокласичний» період («перше цвітіння»): вірш «Молюсь і вірю…»;
Воєнні роки – «друге цвітіння»: поема-ораторія «Слово про рідну матір»;
«Третє цвітіння» (к. 50–60-ті рр.; період хрущовської відлиги): вірші «Троянди й виноград», «Мова», «Рідна мова» й ін.
«Молюсь і вірю. Вітер грає…»
Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Клянусь тобі, веселий світе, Клянусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.
Аналіз вірша
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш, вірш-рефлексія.
Різновид лірики: філософська.
Мотив: молодечий оптимізм, захоплення повнотою буття.
Поезія сповнена оптимізму; кожен її рядок наснажений світлими тонами, саме тому ліричний герой вірша клянеться, що буде жити, доки йому дозволить «дух життя».
Автор філігранно відтворює красу почуттів ліричного героя, його єдність із природою, стан закоханості у світ. Композиційно твір вибудувано як монолог, але поет здійснює майстерний психоаналіз внутрішнього світу персонажа.
Підсилюють вишуканість почуттів героя пейзажні штрихи: грає вітер, голуби ясної вроди черкають неба береги. Анафори, риторичні звертання й оклики, інверсії, епітети – досить широка палітра художніх засобів, якими щедро наснажив цей твір Максим Рильський.
Максим Рильський “Солодкий світ”
Солодкий
світ! Простір блакитно-білий
І
сонце — золотий небесний квіт.
Благословляє
дух ширококрилий
Солодкий
світ.
Узори
надвесняних тонких віт,
Твій
погляд, ніби пролісок несмілий,
Немов
трава, що зеленить граніт,
Неначе
спогад нерозумно-милий…
Солодкий
світ.
Чи
янголи нам свічі засвітили
По
довгих муках безсердечних літ,
Чи
ми самі прозріли й зрозуміли
Солодкий
світ?
Збірка – «Синя
далечінь»
Жанр: сонет
Вид лірики: інтимна лірика
Тема твору: Зображення захоплених
почуттів ліричного героя.
Ідея: Кохання дає змогу
побачити світ у всіх його барвах і у всій красі.
Основна думка:
Кохання дає можливість осмислити і відчкти світ в повній.
Захоплення красою
й величчю світу — провідний мотив вірша “Солодкий світ”.
“Солодний світ”
художні засоби
Епітети: солодкий світ, простір
блакитно-білий, золотий небесний квіт, дух ширококрилий, надвесняних тонких
віт, твій погляд, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, по довгих муках,
безсердечних літ.
Метафори: благословляє дух
ширококрилий солодкий світ; янголи нам свічі засвітили; ми самі прозріли й
зрозуміли солодкий світ.
Порівняння: сонце — золотий
небесний квіт; твій погляд, ніби пролісок несмілий, немов трава, що зеленить
граніт, неначе спогад нерозумно-милий.
Епіфора: солодкий світ
(наприкінці кожної строфи).
Окличне речення:
Солодкий світ!
Риторичне запитання:
Чи янголи нам свічі засвітили по довгих муках безсердечних літ, чи ми самі
прозріли й зрозуміли солодкий світ?
Інверсія – дух
ширококрилий, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, свічі засвітили.
Рефреном у поезії
“Солодкий світ!” є рядок – солодкий світ.
Вірш Максима
Рильського “Солодкий світ” наповнений світлими почуттями кохання і любові до
світу. Ліричний герой, пізнавши справжнє кохання, зумів побачити світ в усій
його красі. Саме кохання надало йому снаги до життя, “відкрило очі” і пробудило
захоплення красою.
У першій строфі
автор наголошує на красі світу, яка відкрилась ліричному герою, вживає для
цього яскраві епітети. У другій строфі ліричний герой захоплюється красою своєї
коханої і в тому бачить красу й усього світу. В третій строфі він дивується
коханню, оскільки почуття прийшло несподівано, проте в його запитанні
відчувається щира радість і блаженство, які власне і не потребують відповіді.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pasport-virsha-solodkyi-svit-analiz
Максим Рильський “У теплі дні збирання винограду”
ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.
І він спитав: – Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тео рук моїх?
Вона ж йому: – Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. – Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: – Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
- Рід: інтимно-філософська лірика
- Жанр: сонет
- Тема: зображення зародження кохання чоловіка та юної
дівчини
- Головна думка: кохання найбільше
пов'язане з молодістю, тому, коли юність минає, важко закохатись знову так
безтурботно
- Ідея: возвеличення почуття кохання, яке знаходить людину в
усі часи – і в молодості, і в зрілості
Художні
засоби:
- Епітети: теплі дні, на мулах нешвидких, із ясного саду,
кіпріді добрій, рожевий дим
- Порівняння: ясна, як сад, і радісна, як сміх; знявся пил, немов
рожевий дим; він потягся, як дитина
- Метафори: світи
щодня лампаду, Кіпріді добрій; гукнула свіжо й весело на мулів
- Повторення: ясного, ясна
https://maximum.fm/novini_t2
https://edera.gitbook.io/lit-lifehacks/rozdil-9/molus_i_vitiu
Немає коментарів:
Дописати коментар