У текстах ділового мовлення існують певні застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення:
1. Займенник Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, якій минуло 16 років, до осіб, старших за посадою.
У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах і под.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Доводжу до Вашого відома; Наказую; Пропоную; Нагадуємо...; Надсилаємо...; Повідомляємо....
2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім’я чи на ім’я та по батькові або використати слова пан, добродій. Коли третя особа відсутня, то для її позначення можна вживати займенники 3-ої особи.
3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом’якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. Замінюють займенник я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми прийшли до таких висновків. Особливого забарвлення набуває займенник ми у мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?
4. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметники власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення „свій”, напр.: свій власний дім, але Він перетинається у своєму функціонуванні з... або Це випадок з власної практики.
5. Уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб’єкта дії, напр.: ми запропонували (було запропоновано) замість нами запропоновано; ви довели (було доведено) замість вами доведено.
Найбільш типовими мовностилістичними помилками, які допускаються в усному і писемному мовленні, є такі:
1) перенасичення речень надмірною кількістю займенників;
2) уживання займенників одразу за іменником (особливо в усному мовленні);
3) уживання займенника попереду того іменника, який він заміняє;
4) розміщення займенників далеко від іменника, на який він указує;
5) порушення граматичного зв’язку (узгодження) у вживанні займенників;
6) поєднання кількох займенників однакового категоріального змісту, які стосуються різних іменників;
7) неправильне вживання займенників різних розрядів.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. У чому виявляється абстрактний, узагальнювальний характер лексичного значення займенників?
2. Яку стилістичну роль виконують особові займенники у професійному мовленні?
3. Які займенники і яким чином впливають на тональність ділового тексту?
4. Вживання яких займенників обмежене у діловому спілкуванні?
5. Як, уживаючи займенники в професійному мовленні, уникнути неясності та двозначності?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Знайдіть помилки в даних висловах. Відредагуйте їх. Запишіть правильні варіанти.
1) Я маю свою особисту думку щодо цієї роботи.
2) Дозвольте щиро подякувати Вас …
3) Повідомляємо Вас, що…
4) Замовлення буде виконано у самий найближчий час.
5) Влаштовуючись на роботу, треба написати свою автобіографію.
6) На любе питання Вам дадуть відповідь.
Немає коментарів:
Дописати коментар