У СИНЬОМУ НЕБІ Я ВИСІЯВ ЛІС…
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни.
У синьому морі з весни із твоєї.
Той ліс зашумить і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі
Тебе вони являть і так замруть...
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе, дорога тверда.
У синьому небі я висіяв ліс.
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Вид лірики: інтимна
Рік написання: 1965
Збірка: «Сто поезій» (1967 р.)
Мотив (тема): вірш-посвята (ліричне освідчення) любові ліричного героя
Ідея: відтворити щирі почуття закоханості, які роблять такі речі, що важко навіть уявити; уславлення єдності людини і природи. У деякому сенсі уособлює, так звані "жертви", "вчинки", які можна зробити через кохання.
Провідний мотив: прекрасне почуття кохання вічне, і воно навколо (закохана душа пізнає себе в дзеркалі світу)
Ліричний герой уособлює закохану людину, яка віддано проносить почуття в серці через усе життя
Художні засоби
Епітети: синьому небі, синьому морі, любов моя люба, дубовий мій костур, синьому глеї, вечірня хода, дорога тверда
Метафори: «У синьому небі я висіяв ліс», «У синьому морі я висіяв сни», «Висіяв сни із … весни», «сни ізійдуть»
Повтори (анафора): «У синьому …», «Я висіяв…»
Повтори (тавтологія): «любов … люба»
Повтори (рефрен): «У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз, У синьому небі з берези і дуба»
Алітерація: ([с],[н],[л],[м]):
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни.
У синьому морі з весни із твоєї.
Немає коментарів:
Дописати коментар