Іван Драч "Балада про соняшник"

Перегляньте навчальне відео

Прочитайте 

Балада про соняшник

                   

                   В соняшника були руки і ноги,

           Було тіло, шорстке і зелене.

           Він бігав наввипередки з вітром,

           Він вилазив на грушу,

           і рвав у пазуху гнилиці,

           І купався коло млина, і лежав у піску,

           І стріляв горобців з рогатки.

           Він стрибав на одній нозі,

           Щоб вилити з вуха воду,

           І раптом побачив сонце,

           Красиве засмагле сонце,-

           В золотих переливах кучерів,

           У червоній сорочці навипуск,

           Що їхало на велосипеді,

           Обминаючи хмари на небі...

           І застиг він на роки й століття

           В золотому німому захопленні:

           - Дайте покататися, дядьку!

           А ні, то візьміть хоч на раму.

           Дядьку, хіба вам шкода?!

           Поезіє, сонце моє оранжеве!

           Щомиті якийсь хлопчисько

           Відкриває тебе для себе,

           Щоб стати навіки соняшником.

Законспектуйте

Паспорт твору

Рік написання: 1962.

Збірка: «Соняшник».

Напрям: авангарлизм.

Течія: сюрреалізм.

Тема: народження людини-творця, людини-поета.

Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.

Тематична приналежність (вид лірики): філософська.

Жанр: балада.

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.

Будова вірша: астрофічна.

Римування: немає рими.

Віршовий розмір: верлібр.

Художні засоби:

Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення;сонце оранжеве; Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…

Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!

Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?

Образи: олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення); природи: груші-гнилиці, горобці; предметів і явищ: велосипед, млин. Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.