Слова власне українські й запозичені. Виправдані й небажані запозичення.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

         Прочитайте речення й виконайте завдання.

Індустріальна сфера деградує, якщо інвестори й топ-менеджери не реагують на девальвацію.

Промислова галузь занепадає, якщо вклад­ники й провідні керівники не зважають на знецінення грошей.

А. Яке речення легше для сприйняття?

Б. За яким принципом дібрано лексику в цих реченнях?

Запози́чені (або іншомо́вні) слова́ становлять приблизно десять відсотків словнико­вого запасу української мови. В українській мові вони «пристосовуються» до її граматич­них і фонетичних особливостей. Наприклад, запозичене слово аптека не тільки відміню­ється (аптека, аптеки, аптеці тощо), а й підлягає фонетичним законам української мови: кінцевий приголосний основи чергується з ц та ч при формо- і словотворенні (аптека, аптеці, аптечний — порівняйте: рука, руці, ручний).

Використання іншомовних слів виправдане в офіційно-діловому стилі, оскільки вони ввійшли до активного словника міжнародного спілкування й часто не мають відповідни­ків в українській мові. До інтернаціоналізмів належать фінансові та юридичні терміни, терміни бухгалтерського обліку чи поштово-телеграфного зв’язку: банк, конституція, бюджет, телефон, віза, копія, сума, штраф, аванс, адвокат.

Використання значної кількості запозичених слів в офіційно-діловому й науковому стилях зумовлене прагненням до точності й однозначності викладу. Іншомовні слова зазвичай не багатозначні, тому своєю однозначністю й унеможливлюють неправильне сприйняття. Багато іншомовних слів стали науковими термінами: інфінітив, синтаксис, тангенс, асимілювати, атом.

Треба пам’ятати, що іншомовні слова потрібно використовувати передусім тоді, коли немає українського відповідника з тим самим обсягом значення: телеграф, банк, баланс.

Не завжди виправданим є вживання іншомовних слів на зразок аргумент, (підстава, до­каз), координувати (погоджу вати), ліміту вати (обмежувати) та ін.

Недоречно поруч із запозиченим словом уживати власне українське пояснення: власна автобіографія, вільна вакансія чи хронометраж часу.

У розмовно-побутовому й художньому стилях іншомовних слів значно менше. Якщо й використовують, то здебільшого давно запозичені, усіма знані: майдан, клас, кавун, сол­дат, пальто. Хоча останнім часом — з розвитком інформаційних технологій — намітилася тенденція запозичувати й уживати іншомовні слова надміру: юзер (користувач), контент (наповнення, зміст) та ін. А окремі з них настільки суперечать законам милозвучності, що їх важко вимовляти: лайфхак, мерчендайзер, продакт-плейсмент та ін.

Мовознавці радять вдаватися до іншомовних слів лише за крайньої потреби — тоді, коли в українській мові немає прямого відповідника.

Домашнє завдання